Сценарій виховного заходу до 29 річниці аварії на Чорнобильській АЕС
Чи буде квітень,
як завжди
Дарунком весняної
здоби.
Чи власним іменем
біди
Ми назвемо його
Чорнобиль?
Чи може
викреслимо його
З календарів
своїх допоки
Нас теплий
грітиме вогонь
Ще не відкритих
ізотопів?
Безмежна мисль, немає меж
І ти Чорнобилю , ти теж
Її спинити
годі!
Не маєш меж
сьогодні.
Ведучий 1. Наша пам'ять і пам'ять багатьох наступних поколінь знову і знову буде повертатися до трагічних квітневих днів 1986 року, коли ядерна смерть загрожувала всьому живому і неживому.
Ведучий 2. Сьогодні день пам'яті, день скорботи і роздумів. Бо нам таки є над чим замислитись. Чи не повториться трагедія в іншому місті? Чи стали ми більше шанувати рідну землю? Тож запалимо поминальну свічку пам'яті - свічку надії. Хай полум'я свічок у ваших душах зіллється в одне полум'я віри. Ми будемо жити!
Ведучий 1. Наша пам'ять і пам'ять багатьох наступних поколінь знову і знову буде повертатися до трагічних квітневих днів 1986 року, коли ядерна смерть загрожувала всьому живому і неживому.
Ведучий 2. Сьогодні день пам'яті, день скорботи і роздумів. Бо нам таки є над чим замислитись. Чи не повториться трагедія в іншому місті? Чи стали ми більше шанувати рідну землю? Тож запалимо поминальну свічку пам'яті - свічку надії. Хай полум'я свічок у ваших душах зіллється в одне полум'я віри. Ми будемо жити!
Звучить мелодія із фильму " Профессионал" , Ennio Morricone - Chi Mai (audiopoisk.com)
Сценка
Учень1. Намалюй будь ласка радість і красу.
Учень2. І малюю я веселку, квітку і росу,
З посмішкою на обличчі дівчинку в вінку,
І хлопчину, що кружляє з нею у танку.
Учень 1. Намалюй мені розлуку, смуток і журбу.
Учень 2. Я малюю лист осінній, схилену вербу,
Що спустила свої вітиголі до землі.
І ключами в синім небі ринуть журавлі.
Учень 1.Намалюй мені ще ніжність .
Учень 2. Тема непроста.
І малюю я рожеві мамині вуста,
І метелика, і сонце, й квітку лугову,
І зелену шовковисту молоду траву.
Учень 1. Намалюй будь ласка, намалюй біду.
Учень 2. Як її намалювати? Спосіб не знайду.
Чи поранену пташину, може, ледь живу?
А рука сама малює чорнобиль-траву ...
Учень 1. Навіщо ти траву малюєш? Це біда така?
Учень 2. Цю траву зовуть "чорнобиль", ця трава гірка.
В ній отрута, смерть, і сльози, і брудна вода.
В ній хвороби, сум, неспокій.
Це страшна біда!
Учень 1. Краще намалюй щось гарне.
Намалюй життя.
А гірку траву чорнобиль викинь на сміття.
Учень 2. Так, намалюю я життя тобі.
І надії намалюю, й мрії голубі.
Намалюю синє небо, чисте джерело.
Намалюю я лелеку, поле і село,
Намалюю віру, доброту й любов
Та гірка трава чорнобиль проростає знов.
З усіх країн летять у твою ласку,
Дитинства спогади, щасливі сни.
Стрічай Чорнобиль, -полинова казко,
Цілуй вітрами, садом пригорни!
Усе живе жадає жити,
Снаги і сили повне вщерть.
І важко, й страшно говорити,
Що над усім чигає смерть.
Ведучий 3. Не із сторінок стародавніх літописів, і не із легенд та переказів увірвалося у наше життя це лячне і моторошне слово Чорнобиль ... . Місто-красень Чорнобиль ... . Його ім'я походить від різновиду гіркого полину чорнобилинки. Спочатку так іменувалося давнє поселення, потім місто. Стародавній Чорнобиль дав свою назву потужній атомній електростанції, будівництво якої було розпочато в 1970 році. В 1986 працювало вже 4 енергоблоки, добудовували шостий, а п' ятий збиралися пускати в дію. Це була найпотужніша на той час електростанція в Європі. Це мала бути гордість Радянського Союзу, а стала його трагедією.
Ведучий 4. Для побудови міста і електростанції не потрібно було шукати місце і нищити ліс, готувати площадку для будівництва. Вона сама знайшлася. Просто, дивно, як серед могутніх сосен, повноводних озер, заводей і рівних берегів річки Прип'ять ніби ненароком впала впала величезна пляма пустельної землі , порослої чорнобилем. Чорнобиль - трава, яка має багато назв, одна із них - більник, біль чорний. Сьогодні про це говорять, як про предзнамення.
Ведучий 3. 26 ківтя 1986 року. Того дня, вірніше, тихої весняної ночі, на 4-му енергоблоці ЧАЕС прогримів вибух, який сколихнув світ. Оспіваний мирний атом, здавалося б приручений, покірний і керований, вийшов з під влади людини, вивертаючи на земну поверхню вогняне нутро незримої отрутою радіації. Аварія на четвертому блоці Чорнобильської АЕС - це трагедія, яка зачепила інтереси сотень тисяч людей, заставила задуматись багатьох політиків, вчених і просто кожного із нас.
Ведучий 4. Ніч з 25 на 26 квітня. 1 година 23 хвилини, 43 секунди. За свідченням очевидців пролунало понад 2 вибухи, над 4 блоком полетіли палаючі куски та іскри. Частина їх впала на дах машинного залу розпочалася пожежа.(Відео до 1.12)
Серед чорного, чорного неба
Засвітилася зірка Полин.
Вічно день пам'ятати цей треба.
Чорну ніч пам'ятати цю треба.
Перша ночі і двадцять хвилин.
У пожежній частиніт сирена
Рвала тишу на тисячі тиш.
"SOS", - кричали надсадно антени,
"SOS", - кричали листочки у клена -
На Олімпі не чули їх лиш.
Перші хлопці були пів на другу
Блок четвертий палав як сосна.
В ті хвилини щитом вони стали
Аби Україна і далі жила.
Ведучий 1. Момент вибуху і сирену в середині пожежної частини розділяла хвилина. Напевно, цього часу було замало, щоб усвідомити до кінця всю небезпеку. Це була не просто пожежна тривога. Це - сигналл тривоги № 3 - найбільший, що вимагає особливої мобілізації, не тільки всіх пожежних частин в широкому радіусі, але і власних сил - фізичних, а ще більше моральних. Першими до реактора через кілька секунд по тривозі прибули пожежні ВПЧ - 2 на чолі з начальником караулу В. Правиком. За ним прибув караул його бойового побратима лейтенанта В. Кібеника.
Ведучий 2. Вогонь все лютував і не вщухав. На допомогу пожежникам примчав майор Л. Телятников. "Ніколи в житті, - скаже він потім, - не було у мене дороги важчої, ніж ця - завдовжки у хвилини".
Ведучий 1. Відвага ... . Для пожежного це невід'ємна професійна риса, без якої ніяк не можна. Ось так тієї трагічної ночі лейтенанти і сержанти пожежної охорони виконували свою звичну роботу. О, ні! Це був смертельний бій, з якогохлопці вийшли переможцями. 28 чоловік двох караулів затулили собою не тільки станцію, а й Європу.
Безумство хоробрих - вогонь на вогонь:
І полум'я серця і ветер долонь.
Де подих і подвиг - в єдине злились,
Як рідна земля і розбурхана вись.
Безумство хоробрих - життя за життя,
Щоб тільки лишалася мати й дитя.
Не всі виживають та житиме світ -
І спів материнства, і день-первоцвіт.
Ті що згоріли в огні
В перші хвилини двобою,
Землю прикрили собою,
Як наші діди на війні.
Перший удар на себе ...
Перший вогонь на себе...
З полум'ям смертоносним
І заступили собою
Світ, що малий, що дорослий.
Світ з посивілим житом,
З цвітом і горном калини,
З вічним дитячим сміхом,
Що на вустах Батьківщини.
Ведучий 3. Серед тих хто загинув приборкуючи ядерну стихію - молоді. Їм ще тільки починати жити, кохати, приносити радість у свої оселі. У кожного були свої плани, надії, бажання. Все було попереду, але хто міг передбачити? Та ніч для них була фатальною. Вони не озиралися, не відступали, не ховались за спини інших. в самомо пеклі аваріївони виконували свій обов'язок до останнього подиху. Ми схиляємо голови перед усіма, хто ціною свого життя оплатив шанс на життя мільйонів. Їх сім перших.
Ведучий 4. Тієї ночі на зміні було 50 пожежників. Усі вони, перебуваючиу зоні смертельного вогню і смертельної радіації, зробили все можливе і навіть неможливе, щоб зупинити вогонь і попередити поширення аварії. Якби вони ціною свого життя не зупинили вогню, вибухнули б
ще 3 енергоблоки. Дослідники стверджують, що в такому випадку на місті Київської, Волинської, Чернігівської областей та півдня Білорусі залишилась би вирва. Україна, Білорусь та південно-західна Росія втратила б більшість людей і тварин, а радіаційною зоною небезпечною для життя, треба було б оголосити усю частину Євразійського материка і Північ Африки.
Учень1. і Учень 2. (почергово)
Правик Володимир Павлович, Кібенок Віктор Миколайович, Тишура Володимир Іванович, Титенюк Микола Іванович, Ващук Микола Васильович, Ігнатенко Василь Іванович, Телятников Леонід Петрович
Запам'ятайте їхні імена.
На все життя запам'ятайте.
Для них домівка твердь земна,
Завчасу приняла вона
Своїх героїв, тож віддайте
їм славу, шану і печаль,
І смуток свій свою скорботу.
Болить душа, а серцю жаль,
Не треба, Боже, срібла й злата
Лиш чудо, Боже, сотвори:
Синів верни до матерів,
Батьків верни до дітвори,
До тої нас верни пори,
Коли реактор не горів.
Хвилина мовчання, хвилина мовчання ...
Це мить не прощання, а вічне стрічання
Із тими, кого вже не стрінемо ми.
Коли наступає хвилина мовчання,
У пам'яті нашій клекочуть громи.
Тож устаньмо і помовчімо мить у пам'ять про тих, хто заснув вічним сном, сказавши своє вагоме слово в цій трагедії. (Хвилина мовчання)
Ведучий 1. Інформація про радіацію прийшла не із СРСР, як мало б бути, а з Формаркської АЕСв Швеції, коли на одязі співробітників 27 квітня було знайдено радіоактивні частинки. Після пошуків витоківрадіації на самій АЕС, стало зрозуміло, що в західній частині СРСР існує серйозна ядерна проблема. В той час, коли всі іноземні засоби масової інформації говорили про загрозу для життя людей і на екранах телевізорівдемонструвалася карта повітряних потоківв Центральній і Східній Європі, в Києві і інших містах та Білорусі проводилися демонстрації та гуляння, які були присвячені Дню міжнародної солідарності трудящих.
Ведучий 2. Особи, відповідальні за приховування інформації, пояснювали згодом своє рішення необхідністю запобігти паніці серед населення. Хоча рівень радіації перевищував фоновий в декілька десятків разів.1 травня гаммафон був у 166 разів вищий за звичайний, а саме в цей час на Хрещатику відбувався парад.
Ведучий 3. Для ліквідації наслідків аварії була створена урядова комісія , республіканські комісії в Білорусі, Україні та Росії, різні відомчі штаби. У 30-кілометрову зону навколо ЧАЕС стали прибувати фахівці, які відправлялися для проведення робіт на аварійному блоці і навколо нього, а також військові частини, як регулярні, так і складені з терміново зібраних резервістів. Їх всіх пізніше стали називати "ліквідаторами".
Ведучий 4. У перші дні основні зусилля були направлені на знаження радіоактивних викидів із зруйнованого реактора і запобігання ще більш серйозним наслідкам. Наприклад, існували побоювання, що через залишкове тепловиділення в паливі, що залишається в реакторі, станеться розплавлення активної зони. Розплавлена речовина могла б проникнути в затоплене приміщення під реактором і викликати ще один вибух з великим викидом радіоактивності. Вода з цих приміщень була відкачана. Також були прийняті заходи для того, щоб запобігти проникненню розплавленої речовини в грунт під реактором.
Ведучий 1. Потім почалися роботи з очищення території і поховання зруйнованого реактора. Довкола 4-го блоку був побудований бетонний саркофаг. Оскільки було вирішено запустити 1-й, 2-й і 3-й блок станції, радіоактивні уламки, розкидані територією АЕС і на даху машинного залу були прибрані всередину саркофага або забетоновані. У приміщеннях перших трьох енергоблоків проводилась дезактивація. Будівництво саркофага було завершене в кінці листопада 1986 року.
Ведучий 2. У 1991 році на другому енергоблоці спалахнула пожежа, і в жовтні цього ж року реактор був повністю виведений з експлуатації. У грудні 1995 року був підписаний меморандум про взаєморозуміння між Урядом України і урядамми країн "Великої сімки" і Комісією Європейського Союзу, згідно якого почалася розробка програми повного закриття станції до 2000 року. 15 грудня 2000 року був назавжди зупинений реактор останнього, третього, енергоблока і станція припинила своє існування.
Ведучий 3. Саркофаг, побудований над четвертим енергоблоком, що вибухнув, поступово руйнується. Небезпека, в разі його обвалення, в основному визначається тим, як багато радіоактивних речовин знаходиться усередині. За офіційними даними , ця цифра досягає 95% від тієї кількості, яка була на момент аварії. Якщо ця оцінка вірна, то руйнування укриття може привести до дуже великих викидів, які впродовж ще двох віків матимуть смертельний для людей рівень радіації.
Ведучий 4. У березні 2004 року Європейський банк реконструкції та розвитку оголосив тендер на проектування, будівництво і введення в експлуатацію нового саркофага для ЧАЕС. Переможєцем тендеру в серпні 2007 року була визнана французька компанія "NOVARKA". Завершується будівництво "Арки", що накриє старий саркофаг.
Ведучий 1. На жаль, з ліквідацією аварії на станції біда для України не вщухла. Радіація заразила воду, землю і повітря майже всієї України. А на деяких землях взагалі ризиковано залишатись. Ці землі було огороджено і названо Чорнобильською зоною. Чорний круг невідомо скільки років залишиться виразкою на лоні природи, закарбується в серцях людей, які покинули рідні домівки, обжиті, облаштовані місця, могили своїх батьків. Це була страшка евакуація. (Фрагмент з фільму "Аврора", де відбувається евакуація.)
Сценка
Учень1. Намалюй будь ласка радість і красу.
Учень2. І малюю я веселку, квітку і росу,
З посмішкою на обличчі дівчинку в вінку,
І хлопчину, що кружляє з нею у танку.
Учень 1. Намалюй мені розлуку, смуток і журбу.
Учень 2. Я малюю лист осінній, схилену вербу,
Що спустила свої вітиголі до землі.
І ключами в синім небі ринуть журавлі.
Учень 1.Намалюй мені ще ніжність .
Учень 2. Тема непроста.
І малюю я рожеві мамині вуста,
І метелика, і сонце, й квітку лугову,
І зелену шовковисту молоду траву.
Учень 1. Намалюй будь ласка, намалюй біду.
Учень 2. Як її намалювати? Спосіб не знайду.
Чи поранену пташину, може, ледь живу?
А рука сама малює чорнобиль-траву ...
Учень 1. Навіщо ти траву малюєш? Це біда така?
Учень 2. Цю траву зовуть "чорнобиль", ця трава гірка.
В ній отрута, смерть, і сльози, і брудна вода.
В ній хвороби, сум, неспокій.
Це страшна біда!
Учень 1. Краще намалюй щось гарне.
Намалюй життя.
А гірку траву чорнобиль викинь на сміття.
Учень 2. Так, намалюю я життя тобі.
І надії намалюю, й мрії голубі.
Намалюю синє небо, чисте джерело.
Намалюю я лелеку, поле і село,
Намалюю віру, доброту й любов
Та гірка трава чорнобиль проростає знов.
З усіх країн летять у твою ласку,
Дитинства спогади, щасливі сни.
Стрічай Чорнобиль, -полинова казко,
Цілуй вітрами, садом пригорни!
Усе живе жадає жити,
Снаги і сили повне вщерть.
І важко, й страшно говорити,
Що над усім чигає смерть.
Ведучий 3. Не із сторінок стародавніх літописів, і не із легенд та переказів увірвалося у наше життя це лячне і моторошне слово Чорнобиль ... . Місто-красень Чорнобиль ... . Його ім'я походить від різновиду гіркого полину чорнобилинки. Спочатку так іменувалося давнє поселення, потім місто. Стародавній Чорнобиль дав свою назву потужній атомній електростанції, будівництво якої було розпочато в 1970 році. В 1986 працювало вже 4 енергоблоки, добудовували шостий, а п' ятий збиралися пускати в дію. Це була найпотужніша на той час електростанція в Європі. Це мала бути гордість Радянського Союзу, а стала його трагедією.
Ведучий 4. Для побудови міста і електростанції не потрібно було шукати місце і нищити ліс, готувати площадку для будівництва. Вона сама знайшлася. Просто, дивно, як серед могутніх сосен, повноводних озер, заводей і рівних берегів річки Прип'ять ніби ненароком впала впала величезна пляма пустельної землі , порослої чорнобилем. Чорнобиль - трава, яка має багато назв, одна із них - більник, біль чорний. Сьогодні про це говорять, як про предзнамення.
Ведучий 3. 26 ківтя 1986 року. Того дня, вірніше, тихої весняної ночі, на 4-му енергоблоці ЧАЕС прогримів вибух, який сколихнув світ. Оспіваний мирний атом, здавалося б приручений, покірний і керований, вийшов з під влади людини, вивертаючи на земну поверхню вогняне нутро незримої отрутою радіації. Аварія на четвертому блоці Чорнобильської АЕС - це трагедія, яка зачепила інтереси сотень тисяч людей, заставила задуматись багатьох політиків, вчених і просто кожного із нас.
Ведучий 4. Ніч з 25 на 26 квітня. 1 година 23 хвилини, 43 секунди. За свідченням очевидців пролунало понад 2 вибухи, над 4 блоком полетіли палаючі куски та іскри. Частина їх впала на дах машинного залу розпочалася пожежа.(Відео до 1.12)
Серед чорного, чорного неба
Засвітилася зірка Полин.
Вічно день пам'ятати цей треба.
Чорну ніч пам'ятати цю треба.
Перша ночі і двадцять хвилин.
У пожежній частиніт сирена
Рвала тишу на тисячі тиш.
"SOS", - кричали надсадно антени,
"SOS", - кричали листочки у клена -
На Олімпі не чули їх лиш.
Перші хлопці були пів на другу
Блок четвертий палав як сосна.
В ті хвилини щитом вони стали
Аби Україна і далі жила.
Ведучий 1. Момент вибуху і сирену в середині пожежної частини розділяла хвилина. Напевно, цього часу було замало, щоб усвідомити до кінця всю небезпеку. Це була не просто пожежна тривога. Це - сигналл тривоги № 3 - найбільший, що вимагає особливої мобілізації, не тільки всіх пожежних частин в широкому радіусі, але і власних сил - фізичних, а ще більше моральних. Першими до реактора через кілька секунд по тривозі прибули пожежні ВПЧ - 2 на чолі з начальником караулу В. Правиком. За ним прибув караул його бойового побратима лейтенанта В. Кібеника.
Ведучий 2. Вогонь все лютував і не вщухав. На допомогу пожежникам примчав майор Л. Телятников. "Ніколи в житті, - скаже він потім, - не було у мене дороги важчої, ніж ця - завдовжки у хвилини".
Ведучий 1. Відвага ... . Для пожежного це невід'ємна професійна риса, без якої ніяк не можна. Ось так тієї трагічної ночі лейтенанти і сержанти пожежної охорони виконували свою звичну роботу. О, ні! Це був смертельний бій, з якогохлопці вийшли переможцями. 28 чоловік двох караулів затулили собою не тільки станцію, а й Європу.
Безумство хоробрих - вогонь на вогонь:
І полум'я серця і ветер долонь.
Де подих і подвиг - в єдине злились,
Як рідна земля і розбурхана вись.
Безумство хоробрих - життя за життя,
Щоб тільки лишалася мати й дитя.
Не всі виживають та житиме світ -
І спів материнства, і день-первоцвіт.
Ті що згоріли в огні
В перші хвилини двобою,
Землю прикрили собою,
Як наші діди на війні.
Перший удар на себе ...
Перший вогонь на себе...
З полум'ям смертоносним
І заступили собою
Світ, що малий, що дорослий.
Світ з посивілим житом,
З цвітом і горном калини,
З вічним дитячим сміхом,
Що на вустах Батьківщини.
Ведучий 3. Серед тих хто загинув приборкуючи ядерну стихію - молоді. Їм ще тільки починати жити, кохати, приносити радість у свої оселі. У кожного були свої плани, надії, бажання. Все було попереду, але хто міг передбачити? Та ніч для них була фатальною. Вони не озиралися, не відступали, не ховались за спини інших. в самомо пеклі аваріївони виконували свій обов'язок до останнього подиху. Ми схиляємо голови перед усіма, хто ціною свого життя оплатив шанс на життя мільйонів. Їх сім перших.
Ведучий 4. Тієї ночі на зміні було 50 пожежників. Усі вони, перебуваючиу зоні смертельного вогню і смертельної радіації, зробили все можливе і навіть неможливе, щоб зупинити вогонь і попередити поширення аварії. Якби вони ціною свого життя не зупинили вогню, вибухнули б
ще 3 енергоблоки. Дослідники стверджують, що в такому випадку на місті Київської, Волинської, Чернігівської областей та півдня Білорусі залишилась би вирва. Україна, Білорусь та південно-західна Росія втратила б більшість людей і тварин, а радіаційною зоною небезпечною для життя, треба було б оголосити усю частину Євразійського материка і Північ Африки.
Учень1. і Учень 2. (почергово)
Правик Володимир Павлович, Кібенок Віктор Миколайович, Тишура Володимир Іванович, Титенюк Микола Іванович, Ващук Микола Васильович, Ігнатенко Василь Іванович, Телятников Леонід Петрович
Запам'ятайте їхні імена.
На все життя запам'ятайте.
Для них домівка твердь земна,
Завчасу приняла вона
Своїх героїв, тож віддайте
їм славу, шану і печаль,
І смуток свій свою скорботу.
Болить душа, а серцю жаль,
Не треба, Боже, срібла й злата
Лиш чудо, Боже, сотвори:
Синів верни до матерів,
Батьків верни до дітвори,
До тої нас верни пори,
Коли реактор не горів.
Хвилина мовчання, хвилина мовчання ...
Це мить не прощання, а вічне стрічання
Із тими, кого вже не стрінемо ми.
Коли наступає хвилина мовчання,
У пам'яті нашій клекочуть громи.
Тож устаньмо і помовчімо мить у пам'ять про тих, хто заснув вічним сном, сказавши своє вагоме слово в цій трагедії. (Хвилина мовчання)
Ведучий 1. Інформація про радіацію прийшла не із СРСР, як мало б бути, а з Формаркської АЕСв Швеції, коли на одязі співробітників 27 квітня було знайдено радіоактивні частинки. Після пошуків витоківрадіації на самій АЕС, стало зрозуміло, що в західній частині СРСР існує серйозна ядерна проблема. В той час, коли всі іноземні засоби масової інформації говорили про загрозу для життя людей і на екранах телевізорівдемонструвалася карта повітряних потоківв Центральній і Східній Європі, в Києві і інших містах та Білорусі проводилися демонстрації та гуляння, які були присвячені Дню міжнародної солідарності трудящих.
Ведучий 2. Особи, відповідальні за приховування інформації, пояснювали згодом своє рішення необхідністю запобігти паніці серед населення. Хоча рівень радіації перевищував фоновий в декілька десятків разів.1 травня гаммафон був у 166 разів вищий за звичайний, а саме в цей час на Хрещатику відбувався парад.
Ведучий 3. Для ліквідації наслідків аварії була створена урядова комісія , республіканські комісії в Білорусі, Україні та Росії, різні відомчі штаби. У 30-кілометрову зону навколо ЧАЕС стали прибувати фахівці, які відправлялися для проведення робіт на аварійному блоці і навколо нього, а також військові частини, як регулярні, так і складені з терміново зібраних резервістів. Їх всіх пізніше стали називати "ліквідаторами".
Ведучий 4. У перші дні основні зусилля були направлені на знаження радіоактивних викидів із зруйнованого реактора і запобігання ще більш серйозним наслідкам. Наприклад, існували побоювання, що через залишкове тепловиділення в паливі, що залишається в реакторі, станеться розплавлення активної зони. Розплавлена речовина могла б проникнути в затоплене приміщення під реактором і викликати ще один вибух з великим викидом радіоактивності. Вода з цих приміщень була відкачана. Також були прийняті заходи для того, щоб запобігти проникненню розплавленої речовини в грунт під реактором.
Ведучий 1. Потім почалися роботи з очищення території і поховання зруйнованого реактора. Довкола 4-го блоку був побудований бетонний саркофаг. Оскільки було вирішено запустити 1-й, 2-й і 3-й блок станції, радіоактивні уламки, розкидані територією АЕС і на даху машинного залу були прибрані всередину саркофага або забетоновані. У приміщеннях перших трьох енергоблоків проводилась дезактивація. Будівництво саркофага було завершене в кінці листопада 1986 року.
Ведучий 2. У 1991 році на другому енергоблоці спалахнула пожежа, і в жовтні цього ж року реактор був повністю виведений з експлуатації. У грудні 1995 року був підписаний меморандум про взаєморозуміння між Урядом України і урядамми країн "Великої сімки" і Комісією Європейського Союзу, згідно якого почалася розробка програми повного закриття станції до 2000 року. 15 грудня 2000 року був назавжди зупинений реактор останнього, третього, енергоблока і станція припинила своє існування.
Ведучий 3. Саркофаг, побудований над четвертим енергоблоком, що вибухнув, поступово руйнується. Небезпека, в разі його обвалення, в основному визначається тим, як багато радіоактивних речовин знаходиться усередині. За офіційними даними , ця цифра досягає 95% від тієї кількості, яка була на момент аварії. Якщо ця оцінка вірна, то руйнування укриття може привести до дуже великих викидів, які впродовж ще двох віків матимуть смертельний для людей рівень радіації.
Ведучий 4. У березні 2004 року Європейський банк реконструкції та розвитку оголосив тендер на проектування, будівництво і введення в експлуатацію нового саркофага для ЧАЕС. Переможєцем тендеру в серпні 2007 року була визнана французька компанія "NOVARKA". Завершується будівництво "Арки", що накриє старий саркофаг.
Ведучий 1. На жаль, з ліквідацією аварії на станції біда для України не вщухла. Радіація заразила воду, землю і повітря майже всієї України. А на деяких землях взагалі ризиковано залишатись. Ці землі було огороджено і названо Чорнобильською зоною. Чорний круг невідомо скільки років залишиться виразкою на лоні природи, закарбується в серцях людей, які покинули рідні домівки, обжиті, облаштовані місця, могили своїх батьків. Це була страшка евакуація. (Фрагмент з фільму "Аврора", де відбувається евакуація.)
... йдуть колони,
колони, колони...
Розминаються
повні – порожні,
Незбагненна
процесів болю,
У автобусах
тих подорожні
Ідуть наче
із долі в недолю
На вокзали,
в лікарні, у безвість
Із
Чорнобиля, з Прип’яті, звідки?
Розтривожено
вуликів безліч
Невидимого стишені
свідки.
Ведучий 2. Офіційна довідка: із зони було вивезено понад 90 тисяч жителів, утрачено 48000 га земельних угідь, виведено із ладу 14 підприємств, 15 будівельних організацій, 90000 кв.м. житла, 10400 приватних будинків. Повертаючись до безлюдної зони, журавлі дивуються, чому тут не чути веселих дитячих голосів, чому тут немає життя? У цій місцевості безлюдні будинки.
Ведучий 2. Офіційна довідка: із зони було вивезено понад 90 тисяч жителів, утрачено 48000 га земельних угідь, виведено із ладу 14 підприємств, 15 будівельних організацій, 90000 кв.м. житла, 10400 приватних будинків. Повертаючись до безлюдної зони, журавлі дивуються, чому тут не чути веселих дитячих голосів, чому тут немає життя? У цій місцевості безлюдні будинки.
Сценка
Чому крізь ніч я знову бачу жінку,
Яка прорвалась крізь усі пости
І при дротах колючих просить:
Синку, Солдатику, до хати допусти!
Я тільки гляну вхату, тільки стану
На той поріг, що вистругав мій брат.
Але на неї наче із туману,
Крізь сині сльози наплива солдат,
Він сам би рад у дім її пустити,
Але шепоче тужно: «Потерпіть»…
І плаче жінка: що його робити –
Чи їхати назад, чи тут здубіть?..
А над селом радіостанцій щогли,
Ізомери тривожні в ніч летять,
А в класах приголомшеної школи
Не тілі діти – воїни сидять…
Мій біль, мій жаль, моя біда,
Моя ти пам’ять вічна.
Земля покинута й не та,
Отруєна й незвична.
Зелений край, колишній рай,
Краси шматки роздерті,
Отруйний дощ на чорний гай,
Тепер - це зона смерті.
Колючий дріт, залізний щит,
Богом полишена земля,
Сірий байдужий краєвид -
Мій біль, печаль моя...
Ведучий 3. Поля і луки, ліси і озера, річки і ставки тяжко вражені невидимою хворобою. Дичавіє земля, хоча квітнуть і родять сади. Ніхто не споживає тих гірких плодів, ніхто не йде до лісу за його цілющими дарами,не п'є води, насиченої радіоактивною отрутою, і навіть повітря, яким ми дихаємо стало ворогом.
Моя ти пам’ять вічна.
Земля покинута й не та,
Отруєна й незвична.
Зелений край, колишній рай,
Краси шматки роздерті,
Отруйний дощ на чорний гай,
Тепер - це зона смерті.
Колючий дріт, залізний щит,
Богом полишена земля,
Сірий байдужий краєвид -
Мій біль, печаль моя...
Ведучий 3. Поля і луки, ліси і озера, річки і ставки тяжко вражені невидимою хворобою. Дичавіє земля, хоча квітнуть і родять сади. Ніхто не споживає тих гірких плодів, ніхто не йде до лісу за його цілющими дарами,не п'є води, насиченої радіоактивною отрутою, і навіть повітря, яким ми дихаємо стало ворогом.
Куди не глянеш – все мов нереальне.
Стоїть край шляху дерево печальне,
Гудуть дороги високовольтних ліній,
Чорніє човен між розквітлих лілій,
Лежить село, неначе на картині,
Біліючи хатами на долині.
А в тім селі ні голосу, ні звуку,
І вікна випромінюють розлуку.
І двері навхрест дошками забиті,
І журавлі криничні сумовиті,
І тихій сад біля старої школи,
Стоїть край шляху дерево печальне,
Гудуть дороги високовольтних ліній,
Чорніє човен між розквітлих лілій,
Лежить село, неначе на картині,
Біліючи хатами на долині.
А в тім селі ні голосу, ні звуку,
І вікна випромінюють розлуку.
І двері навхрест дошками забиті,
І журавлі криничні сумовиті,
І тихій сад біля старої школи,
І дітям у ній не вчитися ніколи.
Навколо пустка і печаль біблійна,
Навколо смерть, незрима і повільна.
Чортополохом обрій заростає,
Село і квіти стронцій роз’єднає.
І час пересипається пісками
На полі, що шуміли колосками.
На землю світло проливається астральне,
І фантастичне, сіре мерехтіння
Продовжує приманливе видіння
Людей, які від наглої біди
Пішли від цього краю назавжди.
Поволі слід за ними заростає,
І дощ свинцевий землю засіває,
І дно ріки встеляють блискавки,
І, розметавши крила, ластівки
Ширяють на чорнобильських вітрах,
І чорні хмари навівають страх.
Як страшно це: води не скуштувати.
У тім краю де Прип’ять, де Дніпро!
І фантастичне, сіре мерехтіння
Продовжує приманливе видіння
Людей, які від наглої біди
Пішли від цього краю назавжди.
Поволі слід за ними заростає,
І дощ свинцевий землю засіває,
І дно ріки встеляють блискавки,
І, розметавши крила, ластівки
Ширяють на чорнобильських вітрах,
І чорні хмари навівають страх.
Як страшно це: води не скуштувати.
У тім краю де Прип’ять, де Дніпро!
І хто посмів знічев’я відірвати
Від губ народу цілого відро?
Дивлюсь на землю, на річкові води
І думаю, аж чорна від журби.
А нам казали: «Ви царі природи»…
А ми насправді - атома раби!
Від губ народу цілого відро?
Дивлюсь на землю, на річкові води
І думаю, аж чорна від журби.
А нам казали: «Ви царі природи»…
А ми насправді - атома раби!
Ведучий Евакуйовані втратили все: житло, речі, роботу, минуле. А
головне – здоров'я, і ще гірше, дуже багато з них з часом утратили життя. За
офіційними даними, від наслідків аварії померло 200 тис. людей. Але за
неофіційними даними – у 2 рази більше. Але найгірші сльози Україна проливає за
дітьми. Бо підступність радіації полягає в тому що чим молодша людина, тим
сильніше радіація вражає організм. Приречені діти, що може бути страшніше.
Ведучий . Чорнобиль дав нам кілька моральних уроків трагедії:
1-й урок – безвідповідальності( ми не були готові до такої аварії ні морально, ні технічно. І коли вже сталося трагедія, довго все подавалося в присмерках напівправди)
2-й урок – милосердя ( всі люди відгукнулися на біду, прийшовши на допомогу.)
3-й урок – патріотизму ( ми мусимо завжди пам’ятати про подвиг пожежників, щоб у потрібну хвилину стати на захист, прийняти правильне рішення, думати про тих, хто нас оточує, а не про себе; бути чесними і сміливими, бути людьми; любити і берегти рідну землю).
1-й урок – безвідповідальності( ми не були готові до такої аварії ні морально, ні технічно. І коли вже сталося трагедія, довго все подавалося в присмерках напівправди)
2-й урок – милосердя ( всі люди відгукнулися на біду, прийшовши на допомогу.)
3-й урок – патріотизму ( ми мусимо завжди пам’ятати про подвиг пожежників, щоб у потрібну хвилину стати на захист, прийняти правильне рішення, думати про тих, хто нас оточує, а не про себе; бути чесними і сміливими, бути людьми; любити і берегти рідну землю).
Чорнобиля гіркий полин
На серці ліг незримо й тяжко,
І плине над землею дзвін
Із тихим стогоном протяжно.
То дзвонять дзвони не Хатині,
Де слід лишила свій війна,
Це стогнуть землі України,
Де мирний атом не мина.
На грані людства, на краю –
У тривозі атомній стою.
Душа тривожиться, мов птиця:
А що, як висохне криниця?
Тривожиться у полі колос:
Чому замовк пташиний голос?
І вмить здригається планета,
І річка Прип’ять, і річка Лета.
Не все, не все пощезне в світі.
Ще в зорях – сад, земля – у цвіті.
Лист подорожника. Дорога.
Та в серці – атомна тривога.
Українська землє!
Плачуть твої предки
Трагічним сном, століттям замалі,
Чорнобиль був, Чорнобиль попередив
Про те, що може статись на землі.
Чорнобиль був і
є, і завжди буде
В серцях дитячих, мов набатний дзвін.
Ані душа, ні розум не забуде,
В серцях дитячих, мов набатний дзвін.
Ані душа, ні розум не забуде,
Що долю
багатьом скалічив він.
Радіаційна днина б’є на сполох,
Радіаційні стогнуть небеса.
Двадцятий вік, як доля, а не спомин.
Як хліб душі, як мамина сльоза.
Коли ми цей урок засвоїмо,
Що ідучи всесильно до мети,
Не треба забувати про озони,
Про землі й води, жита срібний дзвін,
Щоби ніколи омертвілі зони
Нащадкам не залишити своїм!
Радіаційна днина б’є на сполох,
Радіаційні стогнуть небеса.
Двадцятий вік, як доля, а не спомин.
Як хліб душі, як мамина сльоза.
Коли ми цей урок засвоїмо,
Що ідучи всесильно до мети,
Не треба забувати про озони,
Про землі й води, жита срібний дзвін,
Щоби ніколи омертвілі зони
Нащадкам не залишити своїм!
Ведучий Урятований світ – найкращій пам’ятник тим, хто загинув у чорнобильському пеклі.
Пам’ятаємо про них і робімо усе, щоб ніколи не падала на землю гірка зірка Полин..
Чом же ти, Україно, материнська вербова колиска,
Знов така мовчазна, мов обпалена груша стоїш?
І течуть твої сльози, і болять твої рани так близько.
Чом не просиш у Бога здоров'я для діток своїх?
Ведучий Ти завжди була з Богом, не нужденна ні хлібом, ні сіллю.
Як допустила, щоб скалічили душу свою.
Впала з неба зоря, покотилась Чорнобильська зірка…
Сіра осінь прийде, готуватись до вічності треба,
І петля радіації стягує шию твою.
Встань, моя Україно, простягни свої руки до неба,
Знай, що Бог ще чекає молитву твою.
Мапа США
Немає коментарів:
Дописати коментар